СВЯТИЙ СТЕПАН ВОЛИНСЬКИЙ

СВЯТИЙ СТЕПАН ВОЛИНСЬКИЙ

Преподобний Степан — славний український єпископ. Вшановуємо його разом із священомучеником Симоном, родичем Господнім.

Святий владика народився близько 1040 року й походив, правдоподібно, з боярського роду. Ще з юнацького віку мав шляхетну вдачу, здобув освіту та відзначався побожністю. Згодом його серце забажало більшої духовної поживи. Тому він вступив до Печерського монастиря під провід преподобного Теодосія, став улюбленим його учнем, оскільки щиро шукав Божої істини, християнської праведності "та послушності.

Незабаром після постриження в ченці Степана призначили керівником хору, або уставщиком. За дорученням преподобного Теодосія він проповідував у церкві Боже Слово, для братії ж був прикладом чернечих подвигів та християнських чеснот, зокрема — покори, бо завжди пам'ятав слова Христа Спасителя: "Я виноградина, ви — гілки... Без мене ви нічого чинити не можете" (Йо 15:5).

Ченці шанували й любили Степана, передусім його лагідність й сумирність. Коли надійшов час відходу преподобного Теодосія до Господа, скликав він своїх ченців і мовив: "То як, діти, обдумали ви вже між собою, хто буде вам достойним ігуменом після мене?" Вся братія відповіла: "Степан є достойний прийняти ігуменство". Тоді блаженний Теодосій, як написано в Печерському Патерику, поблагословив ченця Степана на ігумена. Братію просив підкоритися йому як своєму духовному батькові. А Степанові, доручаючи провід святого стада, наказав служити братії сумирно і з любов'ю; дотримуватися уставу і закінчити будову нової мурованої монастирської церкви, яку він розпочав.

Усе це виконав преподобний Степан. Тому й мовиться в Патерику: "Благодаттю Христовою і молитвами преподобного отця нашого Теодосія за небагато років церква була збудована. Розбудував Степан монастир і обгородив його дерев'яною стіною. І всі браття перейшли туди жити". Ігумен Степан сумлінно виконував заповіт преподобного Теодосія, по-батьківському опікувався братією та й про спочилих у Господі не забував, бо написано в Патерику: "Отець наш Степан установив, щоб у старій церкві кожного дня відправлялась Служба Божа за померлих братів.

Але ворог не спав. 1078 року, з невідомих причин, братія виступила проти свого ігумена Степана, тому він був змушений покинути не тільки ігуменство, але й сам Печерський монастир. Автор Печерського Патерика пояснює цей факт так: "Ненависник усякого добра, який завжди бореться з Божими слугами і не дає їм мирно жити, виступає проти них зловмисними своїми підступами".

Та Боже Провидіння чувало над своїм праведним слугою. Напевно, в цьому був Божий промисел, бо, залишивши Печерський монастир, Степан "за Божою допомогою і за молитвами преподобного отця і наставника Теодосія збудував за сприянням побожних бояр у Києві монастир і заснував там церкву Пресвятої Богородиці, назвавши її Влахернською. І кожного року, дня 2 липня, відзначав там преподобний Степан світлий празник Богородиці".

Як ігумен монастиря преподобний Степан здобув собі загальну пошану. А коли помер єпископ Володимирський на Волині, то Київський митрополит Іван близько 1090 року призначив його ієрархом Володимирської катедри. Як архієрей Степан був справжнім, добрим пастирем, відзначився багатьма добрими ділами за благодаттю і допомогою Пастиря пастирів, що заявив своїм послідовникам: "Переслідували мене — переслідуватимуть і вас. А слово моє зберігали — зберігатимуть і ваше" (Йо 15: 20). Передусім же визначали владику Степана прикмети його першовзору — Христа, який закликав: "Навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, то ж знайдете полегшу душам вашим" (Мт 11:29). Преподобний Степан, єпископ Володимирський, упокоївся в Господі 27 квітня 1094 року. Його поховано під старою катедрою в місті Володимирі-Волинському.

Джерело:  Храм Свв. Ольги і Єлизавети

Facebook Twitter