Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм (за 05.01.2018)

Як.2,1–13:  «Хто ввесь закон дотримує, а прогрішиться лише в одному, – стає у всьому винуватий»

Кожен із нас досягнув якогось рівня християнського життя, справився з тими чи іншими своїми спокусами й випробуваннями. Водночас свідомий, що має ті чи ті прогрішення, гріхи, вади, про які інші можуть навіть не догадуватись інші особи. Однак яким ми дозволяємо перебувати в нас, які ми сприймаємо як закономірні, які ми не дуже і прагнемо змінити.

Апостол каже дуже рішуче, щоб ми були категоричними, щоб ми не грішили навіть у малому, щоб ми були в усьому вірні Богові. Тож загорімося бажанням відкинути всі недосконалості, які ми до тепер толерували в собі, забажаймо позбутись їх. Жити свято, праведно і досконало, бути вірним Богові у всьому, – це справжня радість для кожного християнина!

*** 
Мр.10,23-32:  «І багато з перших стануть останніми, а останні – першими»

У християнстві, якщо хоч на хвильку прийняти переконання, що ми чогось досягли, можна потрапити в серйозну пастку. В історії Церкви було багато осіб, яким здавалося, що вони чогось досягли, навіть робили чуда, а потім падали у великі гріхи. Тому ніколи не варто задовольнятися тим, що ми щось знаємо, чимсь володіємо, щось розуміємо чи можемо на цей момент. Завжди маємо пам’ятати, що нагода падінь існує аж до кінця нашого життя. 

Святому Антонію Великому, коли він уже помирав, з’явився диявол і сказав: «Ти, Антонію, спасенний, ти провадив святе життя». Але навіть у той момент святий не прийняв його похвали. Значить, завжди мусимо усвідомлювати свою слабкість, крихкість своєї природи, розуміти, що ми легко піддаємося гріхові, що ми дуже слабкі. І в будь-яку хвилю свого життя можемо спіткнутися і впасти, ніколи не можемо бути певні себе. Тому Господь підкреслює, що ми маємо зростати, усвідомлюючи свою слабкість, обмеженість, маємо прагнути зростати в Бозі, ніколи не задовольняючись тим, що маємо і ким ми є. 


+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

Facebook Twitter