Роздумування у час Великого посту

Роздумування у час Великого посту

              Найнебезпечніший і найстрашніший ворог не явний, а таємний, прихований. Він без будь-якого спротиву безперешкодно і легко робить свою підлу і чорну справу: копає тобі яму, закидає перед тобою дорогу, спалює мости, накидає на тебе сітку брехні, наклепів, очорнень і одночасно щиро, дружелюбно, люб’язно, приємно та мило, дивлячись прямо в очі, ніжно прибиває ярлик ворога тобі. А ти цього не підозрюєш, не бачиш і, навіть, про це не здогадуєшся. Та рано чи пізно обов’язково це відчуєш і болюче переживеш, коли усвідомиш свою, не заслужено ганебну, поразку. Добрих ворогів не буває. У таких одна мета: принизити, зламати, підкорити, змусити мовчати, поставити на коліна, а то й повністю погубити і знищити.

              З явним ворогом можна боротися, вивчаючи його стратегію, слабкі та сильні місця, складаючи план оборони, будуючи захисні стіни і споруди, а таємного – спочатку необхідно виявити. Це важко зробити, бо він обов’язково ховається за ласкою доброго начальника чи підлеглого, наставника, колеги по роботі чи приятеля, знайомого чи, навіть «друга» і «успішно» звершує свою злу справу.

              Іноді і рідні, спонукані гординею і заздрістю, стають ворогами. Та з усіх ворогів людства і кожної людини зокрема, найзапеклішим, найжорстокішим і найлютішим є диявол: батько всякого гріха, зла та брехні. Сам Христос назвав його «володарем цього світу», а св. Апостол Павло – «богом цього світу». Тому у посланні св. Івана говориться, що «цілий світ знаходиться у владі лукавого», розуміючи під словом «світ» усе, що противиться Творцеві. Диявол був найкращим створінням серед ангелів, а сам зробив себе найгіршим і проводирем усіх злих духів. Проте, істинним володарем всього світу був, є і вічно буде його Творець – Христос. Він звільняв і оздоровлював всіх, хто був під владою диявола і, як перший дар, дав цю владу своїм Апостолам – виганяти нечистих духів. Це велів і всім вірним: «А ось чуда, що супроводжуватимуть тих, які увірують: «Ім’ям Моїм виганятимуть бісів». Він свідчив, що прийшов «щоб знищити діла диявола» і визволити людину з неволі, залежності і започаткувати Царство Боже. Понині цю місію Христа продовжує Церква. А тепер, до другого приходу Спасителя, диявол з усіх сил, використовуючи всі засоби, старається звести якомога більше людей. З книги «Об’вялення св. Апостола Івана: «Диявол у розпачі за свою поразку і знає, що небагато часу йому залишилося». Тому св. Павло нагадує і наголошує всім вірним: «нам бо треба боротися не проти тіла і крові, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах».

              Та незбагненно і, на превеликий жаль, в наш час чи не більшість служителів, особливо на Заході: єпископів і священиків, що зайняли не просто пасивну позицію у боротьбі зі злими духами, а ніби закрили очі, не бачать і не визнають їх існування. А ще гірше, пристосовуючись до духу часу і йдучи з ним в ногу, такі теологи ототожнюють диявола з абстрактною ідеєю зла з негативними енергіями і т. д.

              А ось сумне і болюче свідчення всесвітньо відомого екзорциста (екзорцист – це, як правило монах-священик, який молитвою і силою Христа виганяє злого духа) о. доктора Габріеля Аморта в книзі «Нове визнання екзорциста», де він записав найтиповіші відповіді багатьох єпископів Італії на тему екзорцизму. Вони говорили: «Я загалом не призначаю екзорцистів», «Я вірю лише в парапсихологію», «То ви ще вірите у такі речі?», «Я не знайшов жодного священика, який би згодився прийняти це становище. Прошу шукати деінде», «Не призначаю екзорцизмів, бо боюся. Якщо злий дух обернеться проти мене, що тоді зроблю?», «Хотів би я знати, хто вам вклав у голову таку дурницю?».

              Святе Письмо виразно, чітко, ясно і однозначно говорить про добрих і злих ангелів, зокрема диявола (сатану, бісів, демонів) завжди, як про особових, обдарованих розумом, свобідною волею, надзвичайно енергійних і заповзятих духовних істот. Так, власне, завжди вчила Церква, Вселенські собори і великі аскети та духовні вчителі.

              А відкидаючи диявола, відкидаєш гріх, – тоді вже ніхто не зможе ні збагнути, ні зрозуміти, ні пояснити земну місію Христа, ні роль Церкви.

              А тим часом диявол легко і майже безперешкодно підкорює цілі народи та держави. Йому служить все, де нема Бога. Сьогодні він ще «переможець». Про нього все менше і менше говорять. А найбільша його перемога, за словами багатьох святих, є та, коли кажуть, що він не існує. Проти кого тоді боротися? Добре заховавшись і замаскувавшись, він робить всяке зло, використовуючи і заманювання з єдиною метою – погубити душі.

              ХХІ ст. – це не тільки час високих технологій, нових відкриттів і досягнень у всіх сферах науки, але й час ворожбитів, магів, чарівників тощо, яких дійсно все більше і більше. На Заході їх рекламують всі ЗМІ. Великим попитом користуються вони серед політиків, артистів, багатіїв, бізнесменів, вчених, спортсменів і особливо, на превеликий жаль, у молоді.

              Найбільшу негативу роль в усьому світі нещодавно зіграв Гаррі Потер, злі плоди якого уже сьогодні пожинають тисячі і тисячі душевно покалічених дітей і батьків. А натомість, екзорцистів щораз стає все менше. В багатьох країнах Заходу і, зокрема, США їх просто немає.

              «Збудую Церкву Мою і сили пекельні не переможуть Її», – сказав Христос – «Коли прийду, чи знайду віру?». Християнин – це воїн Христа. У нього немає і не може бути ворогів, окрім злих духів. У запеклій і смертельній битві з нами він сам безсилий. Та під проводом істинного Переможця і він – переможець. У протистоянні між Христом і дияволом, добром і злом немає нейтральної сторони. Воїн Христа не може стояти осторонь, відгородитись і просто спостерігати. Ісус-Переможець сказав: «Хто не зі Мною, той проти Мене». То ж будьмо на стороні добра.

              Ступивши на дорогу Великого посту, – часу важкої боротьби з лютими ворогами душі і спасіння, нашими пристрастями, надмірою прив’язаністю до земного, як і з всяким злом і гріхом, Господь з Євангельського читання промовляє: «Простіть і вам буде прощено». Простити – це мати такий стан душі, коли не тільки щиро промовляєш, але й молишся за нього: «Господи, прости і помилуй його і мене за всі мої провини, якими за все своє життя я образив Тебе і всіх моїх ближніх – Твоїх дітей». І Господь, як люблячий Батько, простить.


  Івано-Франківська обл.
Тисменицький р-н
с. Старі Кривотули

Михайло МЕЛЬНИК
Священик



ЗАВАНТАЖИТИ текст у txt

Facebook Twitter