“Масонство” Франсиско Франко. Ігор ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ

“Масонство”
Франсиско Франко



Постать генерала Франсиско Франко Баамонде мала би бути відомою кожному українському націоналісту.

Генерал Франко — один із небагатьох політиків ХХ ст., котрі заслуговують на високе ймення національного лідера. Вождем (каудильйо) іспанської нації він став, не борючись за політичну владу, а просто слухняно приймаючи волю Провидіння. Дотримуючись традицій, що панували у його родині, Франко прагнув служити своїй вітчизні як військовий, не втручаючись при цьому у політику. Власне ім'я він здобув на ратному полі — під час війни в Марокко. Одначе, коли Іспанія опинилася у небаченій раніше небезпеці, Франко був змушений взяти на себе тяжкий хрест національного лідерства.

Саме під проводом Франко в ході Хрестового походу 1936-39 рр. (т.зв. Громадянської війни) іспанці очистили рідну землю від ворогів, не допустили перетворення власної батьківщини на слухняну маріонетку комуністичної Москви. Опісля цього Франко доклав дуже багато сил, аби вберегти Іспанію саме як європейську, християнську країну. Поза сумнівом, він допустив низку помилок і не побудував такої системи, котра могла б працювати і після його смерті. Проте його колосальний вклад в історію Іспанії й усієї Європи є беззаперечним.

Не дивно, що постать генерала Франко високо цінувалася серед українців. У той час, коли більша частина території України була окупована червоною Москвою, українці Галичини ревно слідкували за подіями в Іспанії і вболівали за успіхи франкістських сил. До іспанських подій була прикута увага націоналістичної і церковної преси. Ці події надихали українських поетів. Відважну боротьбу іспанців за Церкву і Батьківщину гаряче вітав митрополит Андрей Шептицький. Нарешті, генерал Франко був одним із тих, на прикладі кого виховувалося молоде покоління учасників націоналістичного руху. До слова, Іспанія залишалася певним ідеалом для бандерівської ОУН і після Другої світової війни. При цьому франкістська влада, розуміючи вклад українців у справу боротьби з комунізмом, надавала українським націоналістам підтримку. Іспанія як найбезпечніша країна Європи мала стати місцем осідку для лідера ОУН Степана Бандери (це рішення Бандера прийняв за декілька днів до своєї загибелі).

На тлі відомості Франко як політичного лідера, в Україні він залишається майже невідомим як літератор (в широкому сенсі цього слова). І справді, він не залишив по собі харизматичних ідеологічних творів, котрі були б символом його постаті. Одначе високу ерудованість й інші виміри інтелектуальності Франко годі заперечити так само, як і його публіцистичний хист. Одним із доказів цього є книга  “Масонство”.

Ця книга являє собою збірник статей, опублікованих під псевдонімом “Хакін Бор” у той час, коли Франко вже був державним лідером. Статті публікувалися у часописі “Арріба” з 1946 по 1951 роки і вийшли окремою книжкою у 1952 році.  Можливо, генерал в силу своєї скромності не потребував якогось самоствердження у якості публіциста і друком статей під псевдонімом просто хотів зробити ще один вклад у оборону власної вітчизни і духовне оздоровлення її народу. Окрім того, Франко усе ж таки був політиком-реалістом (у позитивному сенсі цього слова) і рахувався з елементарними дипломатичними нормами. Навіть лідер держави, котра веде незалежну політику і не шукає чиєїсь “ласки”, мусить вдаватися до дипломатичної самоцензури.

Як зрозуміло уже з самої назви книги, вона присвячена темі масонства. На превеликий жаль, сьогодні у декого така тема може викликати посмішку. Справа в тому, що сучасні західні люди просяклі духом постмодерністської конспірології. Мешканці пострадянських теренів не є винятком. Уже наприкінці 80-х — на поч. 90-х радянського та пострадянського обивателя було завалено купою відверто розкладницької телевізійної і друкованої продукції. Поруч із пропагандою розпусти і збочень на сторінках “СПИД-инфо” його інтригували історії в стилі “цілком таємно”, де теми масонства чи таємних політичних процесів тісно перепліталися з вигадками про інопланетян, черговий “кінець світу” чи ще якусь дурню. Відтак будь-яка конспірологія була дискредитована, поставлена в становище чогось несерйозного, такого, чим по-справжньому можуть цікавитися хіба різні параноїки.

Тим не менше, масонство — це цілком серйозно. Це явище, за яким стоять століття європейської і світової історії і колосальні політичні та духовні зміни. Аби зрозуміти це, потрібно відкинути постмодерністський намул і звернутися до авторитетних авторів. Одним із них є Ф. Франко.

До проблеми масонства Франко підходить як глибоко віруючий християнин й іспанський патріот, котрий, до того ж, відданий традиційним європейським ідеалам. Пишучи про масонство, він виступає як історик і політичний аналітик, що звик говорити мовою фактів, як політичний публіцист, котрий хоче виховати свого читача у належному дусі, і як християнський мислитель, котрий дивиться на історію як на простір боротьби Христа і Антихриста.

У своїх публікаціях Франко не показує масонство як якесь абсолютне зло. Він враховує неоднорідність масонства, а також існування іншої потужної деструктивної сили — комунізму. Обидві ці сили поставили Іспанію на грань краху. Саме ліберальні політики-масони породили хаос першої половини 30-х років. Цим скористалися пов'язані з Москвою радикальні ліві, котрі, якби їм не завадили патріоти, могли перетворити Іспанію на маріонетку СРСР. Франко не приховує, що масонерія і комунізм є суперниками. Одначе, за великим рахунком, їхні цілі подібні: боротьба проти християнства і вільних націй.

Діапазон історичних контекстів масонської діяльності, котру висвітлює Франко, достатньо широкий: від появи масонів у Іспанії і їхньої систематичної антиіспанської діяльності до ролі масонства в повоєнній світовій політиці.

Книгу “Масонство” корисно прочитати якраз тому, що вона здирає з цієї підривної сили покривало отієї несерйозної, пародійної конспірології, про яку йшла мова вище. Уникаючи фантазерства, Франко пише конкретні речі, конкретних осіб, конкретні події. Також ця книга є цінною, бо показує спосіб думок великого європейського політика, його цінності і непідробний релігійний і патріотичний пафос.

Ті українські патріоти, котрі прагнуть перебудувати власну країну і всю Європу, відштовхуючись від правильних принципів, мають знати, яким чином справжню Європейську цивілізацію було зруйновано. Книга Ф. Франко “Масонство” — це важливий помічник у цій справі.


Ігор ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ

Facebook Twitter